Благодійна організація
"Лікарняна каса Полтавщини"

Котелевський район, ТОВ Агрофірма ”МАЯК”

Керівник:

Прийма Вячеслав Іванович- директор

1. Адреса:

38600, Полтавська обл., Котелевський р-н, смт. Котельва, вул. Жовтнева, 320

Телефон:

(05350) 92356

Факс:

(05350) 2-22-89

2. Статті

В Полтаве открылся первый магазин фирменной сети «Родное село»

07.01.2010

Этого события, без преувеличения, ждали сотни полтавчан. Все те, кто хоть раз отведал продукцию известной далеко за пределами Полтавщины агрофирмы «Маяк», что в Котельве. И кто знает удачу ее руководителя — Героя Украины Татьяны Корост, которая не только всей душой желает накормить украинским экологическими вкусными и полезными продуктами, но и целенаправленно идет к цели. Уже полгода на улице Октябрьской в торговом городке «Козацький стан» работает киоск агрофирмы «Маяковского Свежина», где продукция не залеживается.
Вчера праздник пришел к жителям микрорайона Половки. Здесь, возле остановки «Улица Великотырновская» открылся первый магазин фирменной сети ООО «Агрофирма« Маяк »с теплым и ласковым названием« Родное село ». На довольно небольшой, но уютной площади (сорок квадратных метров) теперь можно купить все, что выращивают и производят на Котелевский земли: мясо — от ножек и голов для холодца — до отборной вырезки свинины и говядины, колбасы вареные и копченые в ассортименте ( более 25 видов) торговой марки «Маяковского Свежина», крупы, овощи, мед, сахар, масло, хлебобулочные изделия, а также товары других торговых марок (соки, кондитерские изделия и т.п.), но хорошего качества.

На открытие магазина «Родное село», кроме многочисленных жителей Половок, посетили председатель Полтавского областного совета Александр Удовиченко, заместитель председателя облгосадминистрации Владимир Андриенко и начальник Главного управления агропромышленного развития облгосадминистрации Александр Сень.
— Открытие этого фирменного магазина — яркий пример отличной работы отечественного товаропроизводителя, который работает в замкнутом цикле — от поля и фермы — до фирменной торговли. Это гарантирует качество конечной продукции. Тем более, когда предприятием руководит такой человек как Татьяна Корост — Герой Украины и председатель агрофирмы, которая на сегодня является лучшей не только на Полтавщине, но и в Украине, — сказал в приветственном слове председатель облсовета Александр Удовиченко. — Областные и городские власти охотно пошли навстречу такому производителю и предоставили в аренду помещения магазина. Поэтому приглашаю полтавчан к «Родного села» и будьте уверены, что продукция, которая здесь продается, не только вкусная, но и экологически чистая.
— Сегодня мы начинаем новую традицию — меньше потреблять польского мяса неизвестного качества, а отдавать предпочтение проверенному, родном полтавском, — отметил заместитель председателя облгосадминистрации Владимир Андриенко. — В условиях, когда в вопросе питания людей нет четкой государственной политики, политика Полтавщины, которую диктуют такие уважаемые и «золотые» руководители как Татьяна Корост. И открытие этого фирменного магазина — хороший пример того, что в сельском хозяйстве Полтавщина не пасет задних. Так и с кризисом бороться здоровенной караваем и добрым куском сала. И поборем ее!
Виновница праздника — руководитель ООО «Агрофирма« Маяк », Герой Украины Татьяна Корост, приветствуя первых покупателей, передал искренние поздравления от хлеборобов Котелевский агрофирмы.
— Сегодня мы ступили одной ногой в Полтаву, открыв фирменный магазин «Родное село», — сказала Татьяна Михайловна. — Наше предприятие хочет быть вашими кормильцами и начать украинский стандарт. Не европейский, а именно украинский. Думаю, когда вы попробуете нашей продукции, то вспомните вкус продуктов советских времен, которые изготавливались по требованиям Госстандарта. Мы делаем так же, поэтому отвечаем за качество своей продукции.
Убедиться в сказанном полтавчане, которые посетили открытие первого фирменного магазина ООО «Агрофирма« Маяк »« Родное село », смогли уже через несколько минут. В этот вечер всех щедро угощали колбасой, салом и хлебом ТМ «Маяковского Свежина», а желающим еще и наливали прочной Котелевский водки во время яркого праздника с пением и танцами, которое длилось долго.

 

Голова Котелевської райдержадміністрації, Герой України Тетяна КОРОСТ: «Керівник, який не дослухається до думки людей, не зможе бути самодостатнім»

Оксана КЛОЧКО, 17.11.2010

Минуло півроку відтоді, як Указом Президента України головою Котелевської райдержадміністрації було призначено знаного на всю країну керівника агрофірми «Маяк», Героя України Тетяну Корост. Вона належить до тих виробничників-патріотів, які у своїй діяльності ставлять на перший план людину та її здоров’я. Незважаючи на багаторічну роботу в умовах недосконалих законів, або таких, що не працюють, Тетяна Михайлівна зі своїм колективом багато років ішли важким шляхом вирощування і виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Бо в «Маяку» є тверде переконання, що Україна має всі можливості для цього, і саме з такою позицією наша держава може здобути світове визнання і повагу.
Як вдається Тетяні Корост втілювати в життя свої принципи на новій посаді, ми й спробували дізнатися під час нашої розмови.
— Тетяно Михайлівно, чи важко вам було перелаштуватися з роботи керівника підприємства на роботу голови райдержадміністрації?
— Я вважаю, що сучасний керівник будь-якого підприємства повинен будувати свою роботу на державних пріоритетах. Мені не важко було перейти на роботу головою держадміністрації, бо діяльність свого сільськогосподарського підприємства я завжди вибудовувала, думаючи про роботу підприємства для держави. Не знаю, як можна працювати відокремлено від держави, оскільки ми задовольняємо не лише свої потреби, а й потреби людей, у цьому випадку в якісній сільськогосподарській продукції, а також потребу держави у здоровій нації. Тож, перейшовши на роботу в райдержадміністрацію, я просто хотіла поширити досвід, який маю, на діяльність усього району. Думаю, що маю на це право, оскільки показники Котелевського району більше, ніж на 50 відсотків залежать від діяльності агрофірми «Маяк».
— Коли ви обійняли посаду голови Котелевської райдержадміністрації, чи доводилося вам змушувати чиновників працювати?
— Людей треба не змушувати, а спрямовувати, збуджувати в них бажання до праці й отримання результату. Навчити отримувати задоволення від позитивних зрушень, зумовлених їхньою роботою.
— Що вважаєте найбільшим досягненням у своїй роботі за останні півроку?
— Те, що вдалося згуртувати депутатів і працівників адміністрації на роботу, яка зумовлює соціально-економічний розвиток нашого району. Дуже плідно ми попрацювали над формуванням програми економічних реформ — не поставилися до неї формально. Частину цієї програми вже виконали, зокрема, що стосується розвитку освіти. Нам вдалося охопити дошкільним вихованням майже 100 відсотків дітей, організували харчування у школах і забезпечили дитячі заклади екологічно чистими продуктами по всьому Котелевському району. Успішно розпочали опалювальний сезон. Суттєво просунулися в питанні охорони здоров’я. В селах відкрили амбулаторії сімейного лікаря, при них пункти невідкладної допомоги, укомплектували їх транспортом, створили аптечні кіоски, сконцентрували кошти на надання якісної медичної допомоги в районній лікарні. Паралельно вирішили й інше питання — за рахунок коштів, які держава виділяє на допомогу одиноким престарілим людям, ми зуміли відкрити ще один стаціонарний територіальний центр, тобто будинок престарілих. Тепер маємо, по суті, два таких будинки на 25 осіб кожен.
У цьому році вдалося реалізувати багато ідей в напрямку розвитку молодіжної політики. Створена молодіжна громадська організація «Молодіжний регіон». А найголовніше, ми хочемо молодіжну політику зробити пріоритетною, надолужити згаяне за останні роки — виховати у молодого покоління почуття патріотизму до своєї Батьківщини. Тільки тоді молодь здатна вирішувати найважчі справи, вона готова до цього, її треба лише організувати.
— Наскільки для вас може бути важливою думка чи пропозиція, що виходить від пересічного громадянина?
— Я вважаю, що керівник, який не дослухається до думки людей, не зможе бути самодостатнім. Завжди вивчаю бажання і пропозиції людей, бо в людях закладений великий потенціал розуму, досвіду, ініціатив. Тому по всьому Котелевському району ми провели вже понад 20 громадських слухань, на які приходили всі бажаючі.
— Яка пропозиція виявилася найоригінальнішою?
— Збудувати в Котельві басейн. Нещодавно, на одній зі своїх нарад Президент України Віктор Янукович сказав: ми змінюватимемо стандарти молодіжної політики, направлятимемо зусилля і кошти на розвиток не барів, а будівництво спортивних комплексів, щоб молодь в Україні була здорова і мала здорові думки. Тож я задоволена, що наша ідея знизу знаходить підтримку й нагорі. Я пообіцяла людям, що басейн у Котельві обов’язково буде. За це мене вже покритикували, але я від того тільки ще більше загорілася ідеєю його будівництва.

http://www.vechirka.pl.ua

 

Голова Котелевської районної ради Василь ТИМОШЕНКО: «З приходом на посаду голови райдержадміністрації Тетяни Корост у районі відбулася, по суті, революція. Якщо за 3,5 попередніх року ми освоїли 7 мільйонів гривень, то за останні півроку — вже 5 мільйонів

Оксана КЛОЧКО, 17.11.2010

— На сьогодні Котелевський район займає друге місце в реальному секторі економіки за рейтингом показників на Полтавщині. Практично останні чотири роки нижче восьмого місця ми не опускалися. Хоча ще дев’ять років тому більшість підприємств у Котельві були закриті, багато де панувала розруха. Нині ж Котельва — гарне, акуратне й привабливе містечко, — говорить голова Котелевської районної ради, двох скликань Василь Тимошенко.

— Чи вдалося за останні роки залучити в Котелевський район зовнішні інвестиції?
— Зовнішніх інвестицій у нас немає. Основні інвестори внутрішні — агрофірма «Маяк», СВК «Батьківщина» та СТОВ «Скіф». Саме вони є головними наповнювачами районного бюджету.
— Які галузі, окрім сільськогосподарської, розвиваються ще в Котелевському районі?
— Останнім часом серйозна увага приділяється розвиткові газо-видобувної промисловості. Адже в Котелевському районі видобувається до 30 відсотків всього газу і конденсату Полтавщини.
Серйозну увагу звертаємо на розвиток соціальної інфраструктури в Котельві. Займаємося реконструкцією районного Будинку культури, який перейменували в Палац дозвілля «Скіфія». У ньому вже відкрито сучасний обрядовий зал, далі відбуватиметься реконструкція глядацького, танцювального і спортивного залів, фасаду і площі біля Палацу дозвілля. Реконструювали в селищі парк Слави. Побудували дитячий майданчик. Наступного року займемося реконструкцією площі біля кінотеатру «Ворскла». Потребують ремонту і тротуари, фасади деяких будинків. У планах — будівництво Вознесенської церкви, спонсором якої виступає агрофірма «Маяк», а також ремонт Свято-Троїцького храму, 200-річчя якого відзначатимемо в 2012 році.
— Що змінилося в роботі органів місцевого самоврядування з приходом на посаду голови райдержадміністрації Тетяни Корост?
— По суті, відбулася революція. Почали набагато активніше здійснюватися всі проекти. Якщо за 3,5 попередніх року ми освоїли 7 мільйонів гривень, то за півроку після приходу Тетяни Михайлівни вже освоїли 5 млн. 300 тис. грн. Раніше вона сама, як керівник агрофірми «Маяк», подавала приклад на виділення коштів на розвиток соціальної сфери, а тепер переконує інших, у тому числі й обласних керівників, направити кошти на здійснення того чи іншого соціального проекту в районі. Тут спрацьовує її авторитет, бо вона на власному прикладі показала, що може доводити розпочаті справи до логічного завершення. Тетяна Михайлівна не має спокою і, завершуючи один проект, відразу ж починає інший. Тому ми завжди із нею ідемо вперед, і перед депутатами відкривається більш широке поле діяльності. Зараз планується будівництво плавального басейну із тренажерним залом. Багато кому важко збагнути сам факт, що в Котельві з’явиться подібний об’єкт, але я чітко знаю, якщо Тетяна Михайлівна про нього говорить, то вже все прорахувала і продумала. Тому можна бути впевненим, що басейн у нас буде!
Або візьмемо проект будівництва Котелевського ринку в Полтаві. Тетяна Корост поставила собі за мету, щоб екологічно чиста продукція з Котелевщини, яку люди постійно запитують, продавалася в обласному центрі в одному місці. І вже домовляється з міською владою Полтави про виділення ділянки землі під цей ринок. Так що з таким керівником у кожного депутата відкривається друге дихання, і ми готові йти лише вперед.

http://www.vechirka.pl.ua

 

Агрофірма «Маяк»: за кілька кроків до створення замкненого циклу виробництва або Ідеальна модель отримання екологічно чистої продукції

Оксана КЛОЧКО, 17.11.2010

Ідеальна Україна. Мабуть, кожен із нас вкладає в це поняття якийсь свій особливий зміст. І доки хтось її вибудовує в уяві, є місця, де люди створюють таку Україну день за днем. Одне з них у Котельві — в агрофірмі «Маяк». Свого часу її створила, будувала і розвивала разом із однодумцями Герой України Тетяна Корост. Із самого початку як жінка, мати і патріотка України Тетяна Михайлівна взяла напрямок на виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції, бо переконана: гріх захаращувати унікальні українські землі хімікатами й годувати тварин на найпоживніших у світі чорноземах преміксами. Та й узагалі, не гоже українцям із тим природним даром, який маємо, споживати неекологічну продукцію.
На сьогоднішній день своє бачення ідеальної України в агрофірмі «Маяк» втілили в життя майже повністю. Екологічна чистота в господарстві починається із помислів людей, котрі працюють на землі в тваринництві. «Маяківські» землі не знають навіть запаху хімікатів і пестицидів. Раз на три роки кожне поле унавожується, і в перший рік земля засвоює 25% поживних речовин, на другий — 50%, на третій — 25%. Вирощена таким чином пшениця, кукурудза, люцерна та інші культури йдуть на відгодівлю стада агрофірми, котре на сьогодні нараховує вже 6 тисяч голів ВРХ та майже 4 тисячі свиней. При такій турботі корови дають настільки якісне молоко, що за ним приїздять покупці за тисячу кілометрів — аж із Миколаєва. Це молоко відповідає усім суворим стандартам якості, які висуваються до продукції, котра йде на виготовлення дитячого харчування.
Про якість м'яса, а далі й ковбас при такому підході до відгодівлі тварин і ідеальних умовах для їхнього утримання, що створені в «Маяку», годі й говорити. Як «маяківська» земля не знає добавок у вигляді хімікатів, так само ковбаса під маркою «Маяківська свіжина» не знає застосування смакових добавок, Е-шок і сої. Тому і вишиковуються черги до магазинів «Рідне село», яких у Полтаві вже шість, із людей, котрі скуштували м'ясо, ковбасу, олію, хліб, крупи, мед та овочі від агрофірми «Маяк» і оцінили їхній природний смак і користь для здоров'я.
В агрофірмі «Маяк» дійсно відповідають за якість своєї продукції, бо контролюють її на кожному етапі виробництва. Тетяна Корост переконана, що кожна сировина повинна мати найкоротший шлях до переробки. Тому вже не один рік у господарстві працюють над створенням замкненого циклу виробництва. І до поставленої мети «маяківці» вже за кілька кроків.
У господарстві працює власний комбікормовий завод, тож раціон тваринам підбирають залежно він їхнього призначення і потреб. Про м'ясокомбінат можна зайвий раз і не говорити, бо слава його давно вийшла за межі Котельви. Нині в агрофірмі завершується будівництво олійжиркомбінату, і до кінця року з його конвеєра зійде власна продукція — олія у фірмовій пляшці. Ведеться будівництво елеватора, на якому можна зберігати одночасно 50 тис. тонн зерна. У планах — побудувати молокозавод і хлібокомбінат. Коли все це здійсниться, в Котелевському районі буде свій повністю замкнений цикл виробництва.

«Ми повинні йти за потенціалом землі і тримати напрямок — розвинене тваринництво на основі розвиненого рослинництва»
Ці слова належать Тетяні Корост. І хоча сама вона, у зв'язку з роботою на посаді голови Котелевської райдержадміністрації, відійшла від керівництва агрофірмою «Маяк», розпочату справу колектив продовжує під керівництвом сина Тетяни Михайлівни — В'ячеслава Прийми. І варто зазначити, що в молодого керівника теж усе ладиться.
Під час останнього візиту до агрофірми «Маяк» ми побували на комбікормовому заводі й власними очима побачили, як готують страви для тварин. Тут встановлене сучасне обладнання вітчизняного виробництва — Хорольського механічного заводу. Раніше на подібних міжколгоспних комбікормових заводах працювало до 50-ти осіб персоналу, нині ж у «Маяку» їх лише двоє — завідувач, він же комп'ютерний оператор, і працівник.
Завідувач комбікормового заводу агрофірми «Маяк» Іван Кривоколісько розповідає, що за добу на заводі виготовляють 60—70 тонн комбікормів, а за місяць — майже 900 тонн. Готують за 12-ма рецептами — для телят, бичків, корів молочного стада, свиней тощо.
— Суть нашої технології полягає в тому, що ми виготовляємо корми без преміксів (білків тваринного походження), — говорить Іван Кривоколісько. — Збалансовуємо корми з білками рослинного походження. Раціон для тварин різного призначення дещо відрізняється, але до всіх входять лише пшениця, кукурудза, екструдат сої (усе це вирощене на наших полях), а також крейда та сіль, які відіграють велику роль у формуванні кісткової системи тварин. Кожна рецептура закладається в комп'ютер і далі, за відповідною програмою, уже в автоматичному режимі на обладнанні заводу відважується кожний компонент і формується комбікорм.
…На під'їзді до молочної ферми «Годувальниця» свій пейзаж — акуратно складене сіно, якого, судячи з кількості, коровам має вистачити на всю зиму й весну.
— Якщо трави й зерно вчасно і правильно збирати та консервувати, то в них добре зберігаються усі поживні речовини, — розповідає старший менеджер МФ «Годувальниця» Сергій Грищенко. — До раціону наших тварин входять силос кукурудзи, сінаж із бобових трав, жом і комбікорми. Усе своє, привезених кормів ми не використовуємо.
На молочній фермі «Годувальниця» утримується одна тисяча дійних корів, а загалом по господарству таких 2,5 тисячі голів. Годуємо тварин двічі на день, а доїмо тричі — рівно через вісім годин.
— Процес доїння, так само, як і годівлі, комп'ютеризований?
— Так, на комп'ютері фіксується практично кожен крок тварини — на який бік доїльного залу вона зайшла, на яке місце стала, коли вийшла з доїння. Далі вся ця інформація виводиться на спеціальні паперові екрани, де і наше керівництво, і замовники можуть побачити всі показники роботи молочної ферми. Є екрани роботи операторів доїльного залу, добового надою, здоров'я дійного стада тощо. Візьмемо, приміром, показники роботи операторів доїльного залу за один день. Бачимо, що за добу подоєно 736 корів, за годину доїлося 183 корови, а все стадо подоїлося за 5,7 години.
Якість молока, яке дають наші корови, дуже висока, тому в господарстві розпочато будівництво ще одного молочного комплексу. Адже своєю продукцією ми можемо легко конкурувати з іншими виробниками.

Тварини з індивідуальними ветеринарними свідоцтвами і м'ясокомбінат без запаху
Розповідати полтавцям про смак «Маяківської свіжини» — вже давно марна справа. Адже, як я вже говорила, магазини мережі «Рідне село» залишилися в обласному центрі єдиними, до яких перед завозом продукції вишиковуються черги. Покупці не нарікають, бо постояти є за чим.
Чим годують тварин у «Маяку», ми вже з'ясували. Тепер відправимося на м'ясокомбінат і відслідкуємо шлях «народження» ковбаси.
Для виготовлення останньої використовують винятково власну сировину. Забій тварин відбувається безпосередньо на м'ясокомбінаті.
У день, коли ми відвідували м'ясокомбінат агрофірми «Маяк», із черговою перевіркою на ньому була й начальник Котелевського районного управління ветеринарної медицини Ольга Шевченко, яка підтвердила, що підприємство стабільно має належний екзотичний стан як ВРХ, так і свиней.
— На м'ясокомбінаті працює офіційний ветеринарний лікар, призначений державним управлінням ветеринарної медицини, — говорить Ольга Шевченко. — Він контролює як якість м'ясної сировини, так і стан базового господарства, де вирощують тварин. Усі тварини проходять планові щеплення і діагностичні дослідження.
Перед тим, як поставити худобу на м'ясокомбінат, її обов'язково оглядає ветеринарний лікар, визначає стан здоров'я і виписує на кожну індивідуальне ветеринарне свідоцтво. Так званий санітарний брак на цьому м'ясокомбінаті у виробництві продукції не застосовується. Це ще один суттєвий показник щодо відмінної якості продукції «Маяківська свіжина» і безпечності її для споживання людьми.
— Скільки етапів перевірки проходить сировина в процесі виробництва?
— Ще раз стан здоров'я тварини перевіряється на м'ясокомбінаті, безпосередньо перед забоєм. А далі вже сировина проходить перевірку на кожному етапі виробництва й на виході з комбінату.
Про те, що якість продукції м'ясокомбінату агрофірми «Маяк» відмінна, може свідчити і той факт, що сьогодні підприємство готується до перевірки російськими експертами на предмет експорту котелевського м'яса до Росії.
…Кореспондентам «Вечірки» не вперше довелося побувати на м'ясокомбінаті агрофірми «Маяк». І вкотре ми подивувалися тому факту, що ні поблизу м'ясокомбінату, ні навіть на його красивому і доглянутому подвір'ї не відчувається ні найменшого запаху означеної установи. Запах справжнього українського м'яса можна відчути лише в забійному та ковбасному цехах, а також в холодильній камері для його зберігання. По самому ж комбінату більше поширюється запах спецій — духм'яного перцю, кмину та часнику.
Уся продукція м'ясокомбінату виготовляється за вимогами ДСТУ, але й та, що за технічними умовами (домашня ковбаса, кров'янка), —  робиться на совість.
— З величезної кількості так званих Е-шок, до яких уже звикли українці, ми використовуємо лише нітріт натрію, який є консервантом і кольороутворюючою речовиною, — розповідає головний технолог м'ясокомбінату агрофірми «Маяк» Тетяна Какасенко. — Він дійшов до нас іще з радянських часів, і альтернативи йому немає донині. Коли я навчалася у виші в Одесі, мої викладачі займалися пошуком альтернативи нітріту натрію, видобували кольороутворюючу речовину з буряку, червоного винограду, але з ними ковбаса виходила фіолетового кольору.
— Скільки нітріту натрію вміщується у ковбасі, скажімо «Лікарській»? І що взагалі входить до її складу?
— Аби на виході отримати 108 кілограмів «Лікарської» ковбаси, за рецептурою в неї кладеться: 70 кілограмів свинини знежилованої напівжирної вищого сорту, 25 кілограмів яловичини знежилованої вищого сорту, три кілограми курячих яєць, 2 кілограми молока коров'ячого, два кілограми солі,
200 грамів цукру, п'ятдесят грамів мускатного горіху й 7,1 грама нітріту натрію. Також за рецептурою додається лід. Більше туди не додається нічого. Ми за якість відповідаємо, тому вся наша продукція не лише смачна, а й корисна для здоров'я.

Світовий досвід у сільському господарстві в «Маяку» переосмислюють і адаптують до українських реалій
Нинішній керівник агрофірми «Маяк» В'ячеслав Прийма досвід керування потужним сільськогосподарським підприємством, у прямому розумінні слова, засвоював із молоком матері. Хоча в сімейний бізнес прийшов і не одразу. Спочатку отримав юридичну освіту, працював слідчим у прокуратурі, стажистом судді, у податковій адміністрації. Пізніше здобув економічну освіту і вже дев'ять років працює в агрофірмі, а останні півроку її очолює.
— В'ячеславе Івановичу, є відомий вислів «Кадри вирішують все». То як ви підбираєте кадри для свого підприємства?
— По-перше, скажу, щоб бути лідером, треба слідкувати за тенденціями і новинками своєї галузі в світі, переосмислювати їх і адаптувати до українських реалій. Ми відвідуємо багато виставок, семінарів, обмінюємося досвідом із колегами, набуваємо нових партнерів, освоюємо нові технології. А щодо кадрів, то свого часу, коли вищі навчальні заклади перейшли на платну систему освіти, ми в «Маяку», зробили розумний крок. Пішли у школи Котельви і запропонували усім медалістам навчатися в інститутах за кошти агрофірми. 53 випускники побажали скористатися нашою пропозицією і за кілька років повернулися до нас дипломованими фахівцями. Тепер основний склад працюючих в агрофірмі «Маяк» складають фахівці віком до 35 років.
— Тобто проблемою кадрів ви найближчими роками не перейматиметеся?
— Навпаки. Оскільки в нашій агрофірмі вже майже створений замкнений цикл виробництва, то ми хочемо створити на цій базі навчально-практичний центр. Люди матимуть можливість пройти повноцінну виробничу практику, а ми й надалі відбиратимемо фахівців для себе. Причому, в нас можна буде проходити практику не лише з усіх технологічних процесів сільськогосподарського виробництва, а й із бухгалтерського обліку, менеджменту, які в господарстві добре розвинені.
— Скоро агрофірма «Маяк» досягне піку свого розвитку — створить повністю замкнений цикл виробництва. Коли і ця вершина виявиться підкореною, чого прагнутимете?
— Котельва має неперевершену природу, але при цьому не має достойної бази відпочинку. От за її створення і візьмемося. Щоб людина могла отримати здоровий відпочинок і здорове харчування, або повністю замкнений цикл оздоровлення.
Фото Іванни СЕРДЮЧЕНКО

http://www.vechirka.pl.ua

Столицею сала має стати не Полтава, а вся Полтавська область

Надія ДІДЕНКО, Фото Іванни СЕРДЮЧЕНКО, «Вечірня Полтава», 02.02.2011

На таку думку міського голову Полтави Олександра Мамая минулої суботи наштовхнула прогулянка вулицею Жовтневою від «Злата міста» і майже до Театральної площі, де вирувало, частувало, співало й відігрівало гарячим глінтвейном замерзлих полтавців та гостей міста вже традиційне Свято сала.
Ті, хто за останні чотири роки куштували сало в гарячому шоколаді та «хрумтіли» салом, облитим на морозі шампанським «брют», цього року на святі патріотів-поціновувачів українського «білого золота» дегустували сало з родзинками. Організатори не винаходили велосипеда, а просто накололи шматочки національного стратегічного продукту вперемішку з родзинками на дерев’яні шпажки. Імпровізовані канапе стали головною родзинкою свята. Ними на вході в Козацький табір козак та козачка пригощали дорогих гостей — голову Полтавської обласної ради Івана Момота та міського голову Полтави Олександра Мамая. Сало з родзинками стало своєрідною «затравкою» чи то пак аперитивом до головної страви свята — сала в асортименті.
А ним керівників міста та області щедро пригощали підприємці біля кожної ятки, де ті зупинялися. Подавали сало традиційної засолки — шматочками на чорному хлібчику, присмачені зеленим кропчиком та петрушкою; перемелене з часником і намазане на бутерброди; копчене; почеревину з товстим прошарком м’ясця, приправлене червоним перцем… А ще — гарячий куліш із салом та пампушками з часничком, домашню ковбаску та кров’янку і «зігріваючі» напої, аби на січневому морозі не замерзли дорогі гості. Щоправда, міський голова Олександр Мамай від традиційної чарки «оковитої» відмовився. Перед головою Котелевської райдержадміністрації й колишнім керівником агрофірми «Маяк» Тетяною Корост, котра пригощала мера та голову обласної ради салом власної торгової марки «Рідне село» й презентувала їм двох запечених молочних поросят, Олександр Федорович вибачився. Бутерброди з котелевським салом запивав водою:
— Я вже 12 років як не вживаю, — скромно відмовився. — Так що налийте краще водички. А свою чарчину я он дівчатам віддам, нехай скуштують, — і з легкої руки міського голови чарка пішла «гуляти» в натовп. 
Натомість м’ясні «смаколики» та сало, яке пропонували, очільник міста дегустував охоче. Журналістам демонстрував напівпорожню тарілку: «Скільки мені не клали — з’їв усе». Потім зі сцени пожартував, що Свято сала потрібно проводити не раз на рік, а двічі — сам наде-густувався і родину нагодував. А от із улюбленим видом сала мер не визначився. Сказав, що сподобалося все, що дегустував цього дня. І сало з родзинками також смакувало:
— Сало з родзинками таке смачне було, що хотілося родзинки ще й по кишенях напхати, — пожартував. На пропозицію зробити Полтаву столицею сала відповів серйозно. — Саму Полтаву, можливо, й не потрібно робити. А от область зробити столицею сала слід. Бо гроші у нас в регіоні таки справді ростуть не на асфальті, а на землі. Та то вже питання до нашого губернатора.
— А ти часто їси сало вдома? — допитливі журналісти переключилися на сина міського голови Сергійка, котрий супроводжував батька на святі.
— Я його обожнюю, — усміхнулося хлоп’я.
— А чому? Чим подобається? — напосідали на дитину.
— Скажи, тому що тато їсть, тому що інколи мама їсть — і я з ними за компанію, — прийшов на допомогу синові Олександр Мамай.
Сало — стратегічний продукт для родини голови обласної ради Івана Момота. Як, власне, і для більшості полтавських родин.
— Коли ми були маленькими, найкращим бутербродом, були шмат хліба із салом, — посміхається Іван Михайлович. — Сало в шоколаді та з шампанським — то вже «понти». А от сало з родзинками сподобалося. Існує чимало рецептів, як готувати сало. Особисто віддаю перевагу домашньому натур-
продукту. Я народився і виріс у селі, там живуть мої батьки — дай їм, Боже, здоров’я. Тримають поросятко, тому найдобріше сало те, що вирощене батьківськими руками, обсмалене на соломці, складене й посолене в ящику ще за прадідівським рецептом.
— Зважаючи на моє прізвище, від сала до галушки — один крок, — не втримався від жарту заступник голови Полтавської облдержадміністрації Борис Галушко. —  Та й полтавські галушки найкраще смакують, якщо їх заправити смаженим сальцем із цибулькою. Мій улюблений вид сала  — почеревинка, бажано миргородського виготовлення. Полюбляю й продукцію Тетяни Михайлівни (Корост. — Авт.) — нині сало та ковбаса ТМ «Рідне село» на піку своєї якості. Це екологічно чистий продукт. Та й відчуваєш, коли готується від душі, то й сало вдається надзвичайно смачним.
— А із салом хлібчик краще їсти чорненький — дуже смачно, — поділилися власними секретами смакування сала двоє друзів-городян Валерій та Микола. Чоловіки привернули до себе увагу тим, що жартома дегустували чималий шмат сала, який придбали в одній із яток на Жовтневій. —  І до нього ще додати сто грамів «оковитої».
— Ви оце підете зараз удвох, розріжете шмат сала…
— Ми ще й молодицю до сала візьмемо, — сміються. — До речі, Свято сала щороку відвідуємо. І щороку куштуємо кулінарні екзоти, які тут пропонують. Із родзинками сьогодні теж куштували — сподобалося. І в шоколаді — то це вже тепер, як легендарний український снікерс. А от у шампанському не гризли — мороз був сильний та й якось для щирої української душі занадто екзотично. Не годиться сало з шампанським, воно іншого напою вимагає.
Під час Свята сала вже традиційно визначали кращого виробника у рамках конкурсу «Полтавське сало — найкращий делікатес!». Лауреатами в різних номінаціях стали провідні полтавські виробники. Грамоти вручили ВАТ «Полтавський м’ясокомбінат», фірмі «Заря», торговій марці «Тахтаулівські ковбаси». Щоправда, цього року організатори залишили полтавців без найсмачнішої в Україні «Докторської ковбаси» (за версією загальнонаціонального конкурсу «100 кращих товарів року») — її виробника, ВАТ «Кременчукм’ясо», на свято чомусь не запросили.
А переможцем стала агрофірма «Маяк» та її торгова марка «Рідне село». Отримавши нагороду з рук міського голови Полтави, Тетяна Корост охоче поділилася секретами смачного котелевського сала.
— М’яке, без сторонніх запахів, запашне  — отаким повинне бути справжнє сало, — зауважила Тетяна Михайлівна. — Зовнішній вигляд продукту залежить від того, як тварину забивають, обробляють і як потім сало «дозріває». Українці звикли до традиційних видів сала. Наприклад, грудинка, в якій багато м’ясного прошарку. А ще — почеревина, сало подільське з часником та спеціями, копчений шпик. На підприємстві виготовляється 9 видів сала з дотриманням ГОСТів.
Котелевське сало на цьогорічному святі було настільки популярним, що дармова дегустація м’ясних делікатесів та сала біля палатки «Маяка» перетворилася на справжню тисняву. Сало зі столу цупили разом із тарілками, а саму палатку разом із прилавками і продавцями взагалі ледь не знесли. Чи то сало додавало полтавцям сили, чи то знаменита пристрасть до дармового, котра в нашого люду така ж невикорінна, як і любов до стратегічного продукту…

 

Росіяни відкрили для себе справжню Україну. В Котельві...

Надія ДІДЕНКО, 02.03.2011, 17:42

Щедрою, хлібосольною, гостинною і працьовитою — такою побачили Україну росіяни, які минулої суботи завітали в Котельву. До нашої держави вони прибули чималою делегацією на чолі зі співзасновником та комерційним директором відомої в Росії компанії ТОВ «Агрофірма «Тріо» Євгенією Уваркіною, щоб взяти участь у конгресі молочарів. До складу делегації увійшли представники провідних агропідприємств трьох російських областей — Курської, Воронезької та Липецької. Після теорії, котрої наслухалися на Конгресі, росіяни вирішили на власні очі побачити, як господарюють на землі в провідних господарствах України. До Котельви завітали не випадково, бо чимало відгуків чули про славнозвісну агрофірму «Маяк» та її колишнього керівника, а віднедавна голову Котелевської райдержадміністрації, Героя України Тетяну Корост.

Про «соціалку» і молочні ріки
Побаченому в Котельві росіяни ледь встигали дивуватися. Тетяна Михайлівна, як турботлива господиня, зустріла гостей на в’їзді в Котелевський район традиційним хлібом-сіллю, відігріла гарячими чаєм та кавою. А потім влаштувала їм екскурсію. Програма візиту передбачала знайомство із замкненим циклом виробництва натуральних продуктів харчування на ТОВ «Агрофірма «Маяк». Проте розпочала Тетяна Михайлівна з об’єктів соціальної сфери, до створення чи ремонту котрих доклала чимало зусиль.
— Якщо виробництво не підкріплене соціальною сферою, у такого підприємства, навіть дуже успішного, не буде майбутнього, — прокоментувала Тетяна Корост.
— Керівник району і директор сільгосппідприємства має дбати про школи, дитсадки, заклади охорони здоров’я, побут і дозвілля людей. Тоді й на землі буде кому працювати, а молодь не тікатиме до великих міст.
Спочатку делегація завітала до музею партизанського генерала Сидора Ковпака, котрого надзвичайно шанують у Котельві. Потім оглянула обрядову залу Палацу дозвілля «Скіфія», де на весільний рушник стають місцеві молодята. До речі, такій розкішній залі може навіть обласний центр позаздрити. Далі росіяни відвідали Центр матері та дитини, створений за ініціативи Тетяни Корост на базі Центральної районної лікарні. Гості оглядали палати та родові зали, де практикують партнерські пологи. І навіть стали свідками народження нового мешканця Котельви, котрого молоді батьки назвали Костиком.
Ну а після цього росіян повезли у засніжені котелевські поля, щоб показати, звідки починають свій шлях «маяківські» молочні ріки. Працівники агрофірми «Маяк» продемонстрували колегам у дії технологію холодного утримання молочного стада на знаменитому тваринницькому комплексі «Годувальниця», доїльну залу, де процес доїння молока контролює комп’ютерна система. Побували росіяни й на комбікормовому заводі, де готують виключно натуральні корми для «маяківських» годувальниць, та м’ясокомбінаті агрофірми. Не обійшлося й без дегустації продукції «Маяка», яку полтавці мають нагоду купувати у фірмових магазинах мережі «Рідне село». На ура розходився хліб із висівками та салом, традиційна домашня ковбаса, кров’янка та інші м’ясні, а головне — натуральні котелевські смаколики.
— Сьогодні підприємство обробляє майже 12 тисяч гектарів орендованої орної землі, ще 1,5 тисячі гектарів — це пасовища, — говорить керівник агрофірми «Маяк» В’ячеслав Прийма. — Ми утримуємо 6 тисяч поголів’я великої рогатої худоби, з них 2 тисячі голів — це молочне стадо. Вигодовуємо 4 тисячі голів свиней. І стратегія розвитку нашого підприємства полягає не лише в тому, щоб виростити й виробити натуральну екологічно чисту продукцію, а й донести її до споживача, минаючи посередників. Таким чином ми захищаємо і покупця, і самих себе від ризиків ринку, насамперед — від не завжди вигідної для аграріїв цінової політики в державі.

Аграріїв у Росії підтримує держава…
Проте під час візиту до Котельви аграрії не лише успіхами й досягненнями ділилися та їли полтавські різносоли. Сільгоспвиробники двох сусідніх держав насамперед говорили про проблеми у сфері розвитку тваринництва. А вони, як виявилося, спільні і для українців, і для росіян. Хоча останнім дещо легше — вони мають офіційну державну підтримку. У більшості регіонів Росії реалізується програма «Прискорений розвиток тваринництва» у рамках пріоритетного національного проекту «Розвиток АПК». На реалізацію проектів зі створення і модернізації тваринницьких підприємств у Росії заплановано виділити пільгових кредитів майже на 100 мільярдів рублів строком до 8 років. Близько 22% цієї суми направляється на розвиток свинарства. Окрім того, кошти з федерального резерву виділялися на будівництво тваринницьких комплексів та закупівлю племінного поголів’я. Його в Росію завозили з Європи та Канади, генетичний матеріал — зі США та Канади.
— Щоправда, наші сільгоспвиробники не скористалися програмою підтримки галузі стовідсотково, — зізналася Євгенія Уваркіна. — Сталося так, що програма не стимулювала аграріїв до дії, а навпаки — декого навіть розслабила. На сучасні технології гроші витратили, проте вони не запрацювали без людських зусиль…

…українці на таку підтримку лише сподіваються
Вітчизняні селяни про масштабну програму державної підтримки тваринництва можуть хіба що мріяти. Це насамперед стосується нашої області, де тваринництво, за словами губернатора Олександра Удовіченка, є одним із пріоритетних напрямків розвитку. Та протягом останніх двох років державне фінансування агропромислового комплексу через кризу скоротили, реалізувалися лише деякі програми.
— На сьогодні головним засобом підтримки тваринництва може бути лише компенсація відсоткової ставки за кредитами, — коментує начальник Головного управління агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Олександр Сень. — Програма працює з 2000 року і до 2008-го була дуже ефективною. Ставка за кредитом компенсувалася практично стовідсотково на рівні облікової ставки Нацбанку України. Сподіваємося, що цього року програма діятиме і буде профінансована. А от прямої дотації сільгоспвиробники, на жаль, не отримують. Дотується хіба що будівництво кількох великих комплексів, решта агропідприємств дотації не отримують.
За словами Олександра Сеня, держава має підтримати тих сільгоспвиробників, які вкладають власні кошти у будівництво тваринницьких комплексів, і частково компенсувати витрати. Тим паче, що реалізація таких проектів займає кілька років, коштують вони 10—20 мільйонів гривень, а окупатися починають лише через 5—10 років. Важливо також, щоб умови виділення дотації на будівництво не змінювалися щорічно, а були стабільними, доки реалізуються проекти.
Міністерство АПК задекларувало цього року виділити дотацію на реалізацію молока та м’яса переробним підприємствам. Найближчим часом ця програма почне діяти. Урядовці також мають намір запровадити програму закупівлі молодняка ВРХ у приватних господарів, щоб поповнити поголів’я сільгосппідприємств. Щоправда, коли виділять гроші і в якому обсязі, поки що невідомо.

Кадри вирішують все
Ще одна спільна проблема для обох держав — це підготовка кваліфікованих кадрів для сільського господарства. Адже застаріла матеріально-технічна база вишів і технікумів не дозволяє навчати фахівців, які б зналися на кращій сучасній техніці. Те ж і з навчальними планами, які затверджують у міністерствах — з їх допомогою студентів не навчать навіть елементарним вимогам ведення сучасного бізнесу у тому ж тваринництві. Вихід є — об’єднати зусилля бізнесу та науки. Для прикладу керівник російської делегації Євгенія Уваркіна розповіла про співпрацю своєї компанії з одним із ПТУ, учні якого проходять практику в ТОВ «Агрофірма «Тріо».
— Ми постійно ставимо перед Міністерством освіти та науки питання про відрив освіти від сучасного виробництва, — зауважив ректор Полтавської державної аграрної академії Віктор Писаренко. — Я працюю ректором 17 років і за цей час лише одного разу виділили 200 тисяч гривень на закупівлю нового обладнання. У Європі фірми-виробники постачають своє краще обладнання в коледжі та університети, аби студенти освоювали його й готові були потім працювати за сучасними технологіями. У нас такої практики немає. Та не навчиш на пальцях людину літати на ракеті. Ми намагаємося робити все, що в наших силах. Наприклад, направляємо в агрофірми «Маяк», «Агроекологія» на практику наших студентів. Маємо 30 базових підприємств, де студенти проходять виробничу практику, — і таким чином компенсуємо те, що академія не може навчити молодь працювати на сучасній техніці. Зрозуміло, що краще обладнання та техніка мають бути у виші, щоб зі стін академії виходили готові фахівці, яким не потрібно проходити період адаптації та освоювати сучасну техніку, котра є на виробництві.

Росіяни навчають українців об’єднуватися… в кооперативи
А от чого варто повчитися у росіян українським аграріям, так це вміння відстоювати власні інтереси. Як розповіла Євгенія Уваркіна, в Липецькій області вже кілька років діє кооператив зі збуту сирого молока. До його складу входять 11 агропідприємств, як великих, так і малих. У всіх членів кооперативу рівні права, незалежно від обсягів виробництва. І встановлюється однакова ціна на молоко, незважаючи на його кількість.
— Хочемо ми того чи ні, але нам доведеться мати справу з великими переробними підприємствами, — говорить Євгенія Уваркіна. — І щоб не грати за їхніми правилами, потрібно встановити свої. Зробити це, коли постачальників молока сотні й всі вони діють нарізно, дуже складно. Доводиться ламати усталені погляди на проблему: мовляв, великий виробник зможе домовитися з вигодою для себе із переробним підприємством і отримати прибуток, а невеликі агропідприємства нехай самі про себе дбають. І об’єднуватися з ними не варто. Це нас і губить, і дозволяє монополістам на переробному ринку диктувати свої умови, і нав’язувати низькі закупівельні ціни на нашу сировину.
Тепер липецькі аграрії диктують власні умови молочарям і продають молоко за тією ціною, яка влаштовує їх. «Нам до цього ще далеко, — коментує Олександр Сень. — Але досвід цей потрібно переймати і запроваджувати проект зі створення подібних кооперативів і в нашій області». Тим паче, що шляхом липецьких аграріїв нині йдуть виробники й інших регіонів Росії.

Надія ДІДЕНКО
Фото Іванни СЕРДЮЧЕНКО
«Вечірня Полтава»
та
Максима ВОЙТЕНКА
ТОВ «Агрофірма «Маяк»

P.S. «Ми для себе тут відкрили справжню Україну», — так відгукувалися представники російської делегації про візит до Котельви. Вражені гостинністю та щедрістю своїх колег, запрошували котелевців у гості, щоб продемонструвати, як уміють зустрічати дорогих гостей у Росії. Схоже на те, що ця зустріч аграріїв двох країн буде не останньою.
— Познайомившись із Тетяною Михайлівною, ми зрозуміли, що і в Україні, і в Росії є люди, котрі професійно і відповідально займаються своєю справою, вкладають у неї всю душу. Ми просто зобов’язані ділитися досвідом — і від цього ставати ще сильнішими, успішнішими та заможнішими. Це на благо нашим людям і нашим державам, — резюмувала керівник російської делегації Євгенія Уваркіна.

 

До жнив у ТОВ «Агрофірма «Маяк» добудують елеватор, а до зими — олійний завод

Оксана Клочко, 25.05.2011

Ми лише півроку не були в агрофірмі «Маяк», а там за цей час стільки нового відбулося, що лише дивуєшся. В господарстві упевнено рухаються до наміченої цілі — побудувати замкнений цикл виробництва під гаслом «Від поля — до столу».
Нагадаємо, котелевці мають такий світогляд: аби бути упевненими, що постачають на ринок стовідсотково екологічно чисту продукцію, вони повинні відслідковувати її якість абсолютно на всіх етапах. Яку зернинку й у яку землю кладуть, аби вродив добрий урожай. Тож на цьому, першому етапі, підживлюють землю виключно органічними добривами, які виробляють на фермах та свинокомплексах. Ніякої хімії «маяківська» земля не «бачить». Посадковий матеріал — зерно, кукурудзу, соняшник тощо — теж використовують свій, вирощений на цій же землі. Сою сіють виключно українську, не генно-модифіковану.
Із зібраного врожаю готують комбікорми для тварин на власному комбікормовому заводі. Окрім зерна, трав, додають лише крейду та сіль. І жодних преміксів. Тож і молоко, і м’ясо у тварин екологічно чисте. Так само, як і ковбаси, що виробляються на м’ясокомбінаті під торговою маркою «Маяківська свіжина» із додаванням лише солі та спецій. Так як і хліб, що випікається з пшениці та жита, вирощених власними силами, змелених на власному млині. До речі, під пшеницю та жито, які використовуватимуться для випікання хліба та виготовлення макаронних виробів, у «Маяку» відводять спеціальні — найкращі землі.

Ще кілька кроків до замкненого циклу виробництва
Відомо, що аби не згубити труд працівників поля, вирощену продукцію треба правильно зберігати. Тож, у «Маяку», поряд із уже існуючими зерносховищами, почали будувати сучасний елеватор. І якщо півроку тому ми про нього лише чули, то тепер побачили практично завершений результат. Уже готові фундаменти під десять ємностей для зберігання зерна об’ємом 2 тис. тонн кожна. Тепер справа за збиранням ємностей і налагоджувальними роботами. Директор ТОВ «Агрофірма «Маяк» В’ячеслав Прийма запевняє, що до початку жнив з цими роботами упораються, і веде показувати інше підприємство в ланцюжку замкненого циклу виробництва — завод з переробки олійних культур, розташований поряд.
— Завод розрахований на переробку 60 тонн сировини на добу. Із соняшника вироблятимемо нерафіновану олію методом холодного віджиму, макуху, яка йтиме на виготовлення комбікормів, а з лушпиння робитимемо брикети для опалення теплиці тощо, — розповідає В’ячеслав Іванович. — Також перероблятимемо сою на соєвий шрот, а її олію використовуватимемо для підживлення кормів тварин та на технічні цілі. Матимемо безвідходне виробництво, усі процеси повністю автоматизовані. Використовуємо російське обладнання та Хорольського механічного заводу. Вже розроблена етикетка для олії вищого і першого сортів. Першою запустимо лінію з виробництва олії, а до
1 грудня плануємо ввести в експлуатацію весь завод.
Ще одна новинка від агрофірми «Маяк» тільки-но з’явилася на полицях фірмових магазинів. Це  «Рідне село» — три види макаронних виробів, розфасовані в індивідуальну упаковку. У міні-цеху підприємства їх виготовляють за старовинними рецептами — лише з борошна, солі та води.
А в сусідньому цеху печуть хліб. Теж небагато, але кожного дня до трьох тонн постачають у Полтаву. Це саме за «маяківським» «Дарницьким», «Запашним», хлібом з висівками, а віднедавна і з салом, щоденно вишиковуються черги біля шести магазинів «Рідне село» в усіх куточках міста.
Популярність такого хліба теж стає зрозумілою після відвідин пекарні. Адже хлібопекарі тут користуються лише житніми заквасками, такими, з яких учиняли хліб ще наші прабабусі. Прискорену технологію визрівання заквасок тут не визнають. Ну а про якість пшениці й жита ми вже говорили.
Утім, здається, окрім якості сировини і рецептур, в усієї продукції «Маяка» є ще один спільний секрет — аура її співробітників. Якщо правда те, що продуктам передається енергетика людей, які їх виготовляли, то будьте певні, «маяківські» продукти «заряджені» позитивно. І в пекарному, і в макаронному цехах, і на м’ясокомбінаті, і в теплиці (де на 20 сотках вирощують два сорти огірків, 8 сортів помідорів, кріп, петрушку, зелену цибулю для агрофірмовського кафе та навчальних закладів Котельви) люди працюють розмірено й душевно. Коли дивишся на них, здається, що вони готують для власної сім’ї. Споживачі цього не знають, але, напевне, відчувають. Тому, скуштувавши раз продукцію агрофірми «Маяк», залишаються вірними їй надовго.

Як зберегти в землі поживу й вологу?
Посівну кампанію у відділках агрофірми «Маяк», розташованих у Котельві, Козловщині, Великій Рублівці нинішнього року розпочали 2 квітня. Але через пізню весну й несприятливі погодні умови її довелося припинити на півмісяця, тож остаточно техніка вийшла в поле 16 квітня.
Уже третій рік на багатьох полях агрофірми застосовують нову технологію NouTil. Суть її полягає в тому, що культуру сіють прямо по стерні, не обробляючи землю.
— Сівалки сіють по нульовому обробітку грунту, — розповідає агроном відділку села Козловщина Яків Крутій. — За такого методу є можливість накопичувати у верхньому родючому шарі корисні речовини, зберігати вологу. Також цей метод дає економію енергетичних ресурсів. Для того щоб засіяти поле, необхідно 8 літрів солярки, а якщо проводити основний обробіток землі, потім культивацію, то витрачається не менше 18 літрів на гектар. Тому ця технологія передбачає велику економію ресурсів: водних, родючих, енергетичних. А врожай культури буде навіть більшим, бо за цього методу всі зернята потрапляють на однакову глибину і в рівномірно зволожену землю. Технологія NouTil прийшла в Україну з країн, де грунти піддаються великій вітровій ерозії. Але, зважаючи на зміну погоди останніми роками, нам вона теж підійшла ідеально.
— Скільки гектарів засіяли за новим методом нинішнього року?
— У нашому відділку — до 400 гектарів. Маємо хорошу імпортну техніку, тож одна сівалка обробляє за день 115—120 гектарів.
— А які культури сієте в такий спосіб?
— Переважно соняшник, кукурудзу, сою.

В агрофірмі «Маяк» продовжують створювати нові робочі місця
Загальновідомо, що повноцінно село живе доти, доки в ньому існує ферма. Бо саме ферми дають стабільні робочі місця і заробіток селянам. Розуміючи цю істину, агрофірма «Маяк» розвиває або будує ферму для утримання ВРХ чи свиней у кожному селі, на чиїх землях господарює.
Нині повним ходом іде реконструкція комплексу «Годувальниця—2» у селі Велика Рублівка.
— Після реконструкції на цьому комплексі утримуватиметься одна тисяча корів, — розповідає директор ТОВ «Агрофірма «Маяк» В’ячеслав Прийма. — Роботи ведуться на місці ферми, яка існувала ще за радянських часів. У 2004 році, коли агрофірма «Маяк» брала в оренду ці землі, то ферма вже стояла порожньою, але ми не мали можливості з першого дня узятися за її реконструкцію. Ми повинні по-господарськи ставитися до наявних матеріальних ресурсів, тож нове будівництво ведемо на базі залишків колишньої ферми. У перспективі тут буде створено понад 20 робочих місць.
Керуючий будівництвом комплексу «Годувальниця–2» Леонід Чорнорук зізнається, що дуже радий тій обставині, що у Великій Рублівці відроджується ферма. Як корінний житель, він пам’ятає, якою потужною вона була, коли на цих землях господарював колгосп-мільйонер імені Ілліча. Леонід Васильович спостерігав за його розвитком упродовж 18 років, доки жив у Великій Рублівці. А коли повернувся в рідне село через 33 роки військової служби, то застав на цьому місці лише руїни.
— Роботи з реконструкції комплексу починали 30 березня 2010 року з демонтажу сараю, — розповідає Леонід Чорнорук. — Виконує їх будівельна бригада ТОВ «Агрофірма «Маяк». Організація робіт дуже хороша — робота на день планується з вечора, простоїв немає, технікою і матеріалами ми забезпечені. Ведеться й суворий облік матеріальних цінностей. Це дуже правильний підхід, адже на дисципліні й обліку тримається будь-яка успішна справа.
Це буде ферма з відгодівлі ВРХ. Реконструкція проводиться в чотирьох корівниках, один з них відремонтований минулого року, скоро будуть завершені роботи в приміщенні для розтелення корів. До першого грудня плануємо запустити в експлуатацію доїльну залу і три корівники, кожен розміром 120 х 18 метрів.
Варто зазначити, що «Годувальниця—2» вже в недалекому майбутньому стане постачальником молодняку на ферму № 5, що працює теж у Великій Рублівці й спеціалізується на дорощуванні телят. Примітно й те, що в «Маяку» вже давно не закуповують телят і корів, а культивують свою власну племінну породу чорнорябий голштин. Телят цієї породи не лише вирощують у себе, а й продають іншим господарствам.
Якщо у Великій Рублівці спеціалізуються переважно на дорощуванні биків, то у відділку № 5 агрофірми «Маяк», розташованому в селі Козловщина, утримують 605 голів теличок.
Усього ж в «Маяку» утримують шість тисяч голів ВРХ. З них 2200 корів, кожного року вирощують 1000 теличок, яких використовують для відтворення і розширення стада.
Якщо порахувати, то лише ферми ВРХ та свиноферми агрофірми «Маяк» створили в селах Котелевщини понад 200 робочих місць. Додайте до цього ще й робочі місця на полях господарства — і стане зрозумілим, що з таким підходом до справи — села житимуть.

 

http://vechirka.pl.ua

 

У котелевській агрофірмі «Маяк» відродили вівчарство, а доїльний зал для нової ферми привезли аж з Америки

Оксана КЛОЧКО, 16.11.2011,

Перший день зими 2011 року в ТОВ «Агрофірма «Маяк» у Котельві має ознаменуватися введенням в дію унікального для Європи доїльного залу. У ньому, за принципом паралелі, можна буде доїти одночасно 28 корів. При цьому оператор, який слідкуватиме за роботою обладнання за допомогою комп'ютера, може визначати не лише кількість молока, яке віддала корова, якість виконання доїння, але й стан тварини при цьому. Якщо помітить, що в котроїсь із них негаразди з пульсацією дійок чи спостерігаються якісь зміни в поведінці, відразу ж повідомить про це доярці. Одне слово, індивідуальний підхід…
У Європі подібний комплекс поки що працює лише в Голландії. Ком-плектував його і налагоджував представник каліфорнійської фірми «Вісо» Джон Хейн, який цими днями проводить аналогічні роботи у Великій Рублівці Котелевського району.
— Презентацію доїльного залу американського виробництва ми побачили на виставці «Агро—2010» у Києві, й він нас дуже зацікавив. Навіть неозброєним оком було видно, що обладнання має великий запас потужності, — розповідає директор ТОВ «Агрофірма «Маяк» В'ячеслав Прийма. — Обладнання орієнтоване на американський ринок, де є багато великих промислових ферм, на яких утримуються не менше 1000 корів. Ми теж ідемо цим шляхом розвитку. Нині поголів'я ВРХ у «Маяку» становить 6 тисяч голів, із яких 2,5 тисячі — корови. Наживо доїльний зал фірми «Вісо» побачили в Голландії. Наш зал поки що буде першим не лише в Україні, а й в СНД.
— А породу корів під нове обладнання змінювати не доведеться?
— Ні, ми в «Маяку» серйозно займаємося генетикою корів, схрещуючи українську чорно-рябу з голштином. Продуктивність нашого стада дуже висока — у цьому році середній надій на корову становитиме, за попередніми підрахунками, не менше 8 тисяч кілограмів.
— Нині агрофірма «Маяк» не продає молоко у своїх фірмових магазинах «Рідне село», а лише реалізовує його як сировину. Чи не думали ви про будівництво власного молокозаводу?
— Плануємо побудувати свій молокозавод, але поки що — це перспектива.
Реалії ж ми побачили у селі Велика Рублівка. Там саме завершується будівництво двох корівників, пологового корпусу та доїльного залу для корів. За кілька тижнів сюди переїде частина стада з комплексу «Годувальниця—1», що в Котельві. Спочатку тут оселяться 300 корів, а з часом поголів'я на комплексі «Годувальниця—2» збільшиться до тисячі тварин.
Темпами і якістю робіт із монтування обладнання у Великій Рублівці представник фірми «Вісо» Джон Хейн задоволений. Говорить, що швидко знаходить порозуміння і з керівництвом агрофірми «Маяк», і з працівниками. Про обладнання розповідає окремо:
— Доїльний зал фірми «Вісо» покликаний працювати без збоїв 24 години на добу. Обладнанням легко користуватися оператору, а ще воно економічно вигідне для власника. У США наше обладнання дуже популярне серед власників великих ферм, де люди не можуть собі дозволити втрачати час. Фірма «Вісо» почала випускати свої доїльні зали понад 50 років тому, спочатку вони були розраховані на 8 стієл по два боки, а сьогодні ми здатні встановити у великому корівнику одночасно 80 стійл, тож такий зал забезпечуватиме повний цикл доїння 2,5 тисячі корів протягом доби.
— Чи сподобалися вам українські корови, для яких налагоджуєте зал?
— О, так. Тутешні корови мають дуже хороший вигляд.
— Де плануєте монтувати наступний доїльний зал?
— Напевне, це буде Китай. Сподіваюся, що з часом повернуся і в Україну — хтось іще захоче мати подібний зал. Наше обладнання справді дуже надійне.
Розвиваючи тваринництво, збільшенням поголів'я ВРХ у «Маяку» не обмежуються. У господарстві також вирощують 5 тисяч свиней, а в останній рік взялися за відродження вівчарства.
— Хочемо постачати в магазини мережі «Рідне село» дієтичне м'ясо овець, яке ще дуже мало представлене на українському ринку, — говорить В'ячеслав Прийма. — Нині наші фахівці працюють над збільшенням поголів'я, й уже маємо перші результати.
Справді, підрослі «результати» радують око на вівцефермі в сусідньому загоні з дорослими вівцями. А керівник галузі тваринництва ТОВ «Агрофірма «Маяк» Сергій Телюк розповідає:
— Рік тому в дослідному господарстві «Асканійське» в Херсонській області придбали 95 овець та 10 баранів. Уже провели власне відтворення поголів'я і отримали перший приплід — 124 овечки. Наступного приплоду очікуємо в січні-лютому. Думаю, що ми вдало підібрали овець — вони добре переносять наш клімат, а господарство «Асканійське» є племінним заводом із розведення таврійського типу тонкорунних овець, де працюють над створенням таврійської породи.
— Корми для тварин виготовляєте самі з вирощеного на полях «Маяку»?
— Так, і вони тваринам дуже підходять. Свідчення тому — вага наших овець, яка помітно вища за загальноприйняту вагу цієї породи.
Можна сказати, що цим прикладом у «Маяку» ще раз підтвердили істину: успішне тваринництво неможливе без рослинництва, а хороше рослинництво — без тваринництва. А зважаючи на реалії дня сьогоднішнього, до цього тандему варто додати й переробку. В агрофірмі «Маяк» є всі ці складові, тому господарство й «почувається» як міні-держава в державі — майже не залежить від зовнішніх факторів.
— Кожен рік є особливим в агровиробництві, а тим більше в рослинництві. Тим паче зараз, коли настала пора не зовсім стабільних кліматичних умов і Полтавщина вже не відноситься до зони сприятливого землеробства, а більше — до ризикованого, — говорить В'ячеслав Прийма. — Ті надії, які ми покладали минулої осені на врожай озимої пшениці, не справдилися — й ми недоотримали відсотків сорок врожаю. Але той запас, який потрібен нам для випічки хліба, — отримали.
Цього року всіх порадувала врожаєм кукурудза — понад сто центнерів із гектара сухого зерна.
З іншого боку, цінова політика не зовсім сприятлива — продавати вирощене зараз невигідно. Але нас це не надто бентежить, бо пшениця піде на хліб і борошно, кукурудза — на корми для тварин. Для виробництва круп змонтували власну лінію фасування в кілограмовий пакет. Нині «Маяк» продає сім видів екологічно чистих круп під власним брендом.
— Вирощений урожай тепер зберігається повністю на елеваторі ТОВ «Агрофірма «Маяк»?
— До жнив ми здали в експлуатацію першу чергу елеватора — п'ять ємностей, розрахованих на зберігання 2-х тисяч тонн пшениці в кожній. Навесні зберемо ще п'ять аналогічних ємностей, фундаменти під які вже підготовлені. Таким чином, потужність елеватора становитиме
20 тисяч тонн. Елеватор ми будували не для перевалки зерна, а саме для зберігання свого врожаю, оскільки маємо досить потужну переробку. Нині в ньому зберігається пшениця, яка витрачається на виготовлення борошна та випічку 5-ти видів хліба. А також соняшник, із якого виготовляємо олію на теж нещодавно введеному в дію заводі із виробництва олії. Поки що переробляємо по 30 тонн соняшнику за добу, хоча потужності розраховані на переробку 60-ти тонн на добу з подальшим розфасуванням в пляшку. Також на цьому заводі працює лінія з переробки сої.
— А чи з'явилося щось новеньке в асортименті м'ясокомбінату «Маяка»?
— Так, із 10 листопада у магазинах «Рідне село» можна придбати нову продукцію: сосиски з сиром, смажену ковбасу «Купецька» та балик зі свинини і яловичини. Уся продукція з натурального й екологічно чистого м'яса.
— Відомо, що в «Маяку» люди живуть не лише матеріальним, а й духовним…
— І в цьому плані теж є про що розповісти. Агрофірма «Маяк» виступила меценатом будівництва Свято-Вознесенського храму в Котельві. У цьому році звели першу чергу — підвальне приміщення й «законсервували» будівництво до весни. Це буде храм, розрахований на одночасне перебування в ньому 50-ти парафіян.
…Ось такі новини в одному з кращих агропідприємств Полтавщини — ТОВ «Агрофірма «Маяк», — де практично кожного дня можна писати про позитивні зрушення і впевнений поступ вперед.
Фото Іванни СЕРДЮЧЕНКО

 

http://vechirka.pl.ua

© 2018 Лікарняна каса Полтавщини.