Благодійна організація
"Лікарняна каса Полтавщини"

Коментар до статті у газеті «Дзеркало тижня» «Великие комбинаторы, или Кто кассир в больничной кассе» (автори: Алексей СОВА, Ольга СКРИПНИК).

Читати першоджерело

Останнім часом виходить уже не перша стаття, де за «громкими» заголовками, які привертають увагу читачів, друкується поверхнева, одностороння інформація щодо діяльності лікарняних кас і принципів їх роботи. У більшості випадків автори ототожнюють поняття «лікарняні каси» і «благодійні внески в касу лікарні», хоча визначення лікарняної каси і в історичному плані, і на даний час означає «каси взаємодопомоги».

 

Абсолютно погоджуюся з авторами щодо так званих «благодійних» внесків, які принижують і медичних працівників, і населення, тому що перші змушені їх збирати, а другі змушені їх платити. Причому на якість надання медичної допомоги сплата внесків ніяким чином не впливає. Куди потім витрачаються ці внески, проконтролювати надзвичайно складно.

Зовсім інша ситуація – лікарняні каси (ЛК), які діють як благодійні чи громадські організації. Метою діяльності ЛК є забезпечення членів організації у разі захворювання необхідними медикаментами, реактивами, витратними матеріалами, чого, на жаль, на даний час не може дати бюджетна медицина. За різними причинами – і недостатнього фінансування, і нераціонального використання тих коштів, які є, приклади чого наводять автори статті.

Чому ж виникла потреба в відродженні діяльності лікарняних кас, які уже, до речі, функціонували в Україні понад 100 років тому і є історією медичного страхування?

Існуюча сьогодні в Україні структурна система фінансування медичної допомоги тільки на 20% забезпечує потреби лікувальних закладів, а на проведення лікувально-діагностичного процесу використовується лише близько 7-8% виділених бюджетних коштів при мінімальній потребі в 5-7 разів більше. Принцип суспільної солідарності та розвиток недержавного сектору охорони здоров’я є основою всіх прогресивних демократичних систем світу, але в нашій державі він не набув широкого розповсюдження. Фактично в Україні діє принцип індивідуальної відповідальності громадян щодо покриття витрат на медичну допомогу. Пацієнт залишається один на один із хворобою, й у випадку серйозного захворювання несе затрати, які часто ставлять його на межу фінансового краху. Особливо це стосується найменше забезпечених верств населення, тобто більшості громадян. Саме вони змушені витрачати на медичну допомогу основну частку своїх сімейних бюджетів і часто відмовлятися від звернень до закладів охорони здоров’я, лікування і придбання ліків, у результаті чого відбуваються поширення інфекційних захворювань, перехід захворювань у хронічні, «запущені» форми.

У найближчому майбутньому не слід чекати суттєвого збільшення фінансування галузі охорони здоров’я. В зв’язку з цим, враховуючи складні економічні умови, необхідно реформувати систему державних гарантій. В основі цього реформування має бути пошук соціально адаптованих і економічно раціональних форм залучення коштів населення, що є складовою загальної проблеми – медичного страхування. На даний час перехід на медичне страхування при обтяженому дефіцитом державному бюджеті, на нашу думку, не вирішить проблему нестачі коштів. Більшість населення отримує низькі доходи, а роботодавці не бажають нести тягар додаткових витрат на медичне страхування.

Відновити після майже 100-річної перерви роботу лікарняних кас в Україні змусили реалії життя – недостатнє фінансування галузі охорони здоров’я, повільні темпи її реформування щодо запровадження багатоканального фінансування, відсутність обов’язкового медичного страхування та необхідність залучення додаткових коштів на потреби медичного обслуговування населення. Сьогодні лікарняні каси отримали друге дихання як громадські об’єднання населення, яке не бажає чекати дотримання від держави безплатних соціальних гарантій, і готові самостійно на засадах громадсько-солідарної участі забезпечувати доступною та якісною медичною допомогою членів організацій. По своїй суті лікарняна каса є об’єднанням населення, що занепокоєне необхідністю підтримки власного здоров’я; вона має механізм залучення додаткових фінансових ресурсів для забезпечення доступної та якісної медичної допомоги членам організації на основі їх дольової участі; та механізм контролю за ефективним та раціональним використанням коштів.

У своїй діяльності лікарняні каси використовують страхові технології, що значно знижує фінансові затрати населення при зверненні за медичною допомогою, стимулює підвищення рівня медичних послуг у зв’язку з наявністю в окремих із них системи контролю якості надання медичної допомоги. Діяльність лікарняних кас у спектрі сучасних можливостей пошуку додаткових джерел фінансування викликає найбільший інтерес, бо дозволяє забезпечити необхідні обсяги медичної допомоги. Варто наголосити, що за своїми організаційно-методичними особливостями лікарняні каси можуть бути альтернативою добровільного медичного соціального страхування і несуть у собі той потенціал навичок, який дозволить опанувати основи державного соціального медичного страхування.

Лікарняні каси стали одним із напрямків реформування, що виник як реакція населення на обмежені можливості державної системи охорони здоров’я щодо забезпечення якісної і доступної безплатної медичної допомоги, і почали запроваджуватися в Україні впродовж останніх років як солідарні форми залучення коштів громади в охорону здоров’я. Найбільше широко використовується такий метод у Житомирській, Харківській, Миколаївській, Кіровоградській, Рівненській, Сумській та Полтавській областях. Витрати на медикаментозне забезпечення членів лікарняної каси складають до 90% від надходжень, вони є неприбутковими, некомерційними організаціями, на відміну від страхових компаній. Сьогодні лікарняні каси, крім здійснення діяльності, направленої на залучення додаткових коштів для надання медичної допомоги населенню, в певній мірі, особливо на регіональному рівні, створюють конкурентне середовище для страхових компаній, які діють на цивільно-правових засадах відповідно до Закону України “Про страхування” у сфері охорони здоров’я.

Підводячи підсумки, варто сказати наступне:

1. Спроби реформування сучасної системи охорони здоров’я України не привели до отримання бажаних результатів стосовно якості та обсягу медичного забезпечення наших співвітчизників. Основною проблемою залишається недостатнє фінансування галузі охорони здоров’я, що приводить до невідповідності задекларованих державних гарантій надання медичної допомоги співвітчизникам до їх фактичного обсягу. Обов’язкове медичне страхування не запроваджено, добровільне медичне страхування залишається немасовим в зв’язку з значною вартістю послуг, які є недоступними для широких верств населення.

2. На наш погляд, повністю перенести відомі зарубіжні моделі співоплати населенням медичних послуг, добровільного та обов’язкового медичного страхування у вітчизняні соціально-економічні умови поки що неможливо.

3. Одним із напрямків реформування, що виник як реакція населення на обмежені можливості державної системи охорони здоров’я, стали лікарняні каси, які почали запроваджуватися в Україні впродовж останніх років як солідарна форма залучення коштів громади в охорону здоров’я. Вітчизняний та зарубіжний досвід діяльності лікарняних кас свідчить, що вони можуть бути альтернативою медичного страхування. Сьогодні в Україні склалися сприятливі умови для широкого впровадження системи лікарняних кас, це дає можливість відпрацювати окремі принципи добровільного та обов’язкового медичного страхування, суттєво розширити компетенцію медичних працівників та й загалом населення.

На нашу думку, розвиток лікарняних кас дозволить вирішити одне з основних завдань галузі охорони здоров’я – забезпечити доступність тих видів медичної допомоги, котрі недостатньо фінансуються за рахунок бюджетних коштів, збільшити об’єм та якість необхідних населенню медичних послуг та забезпечити належний контроль за їх наданням. Це підтверджується успішним досвідом діяльності лікарняних кас на регіональному (обласному) рівні. Наприклад, в лікарняній касі Житомирської області (www.likkasa.com.ua), яка діє 10 років, перебувають майже 200 тис. людей. Щомісяця абсолютно добровільно до ЛК вступає понад 800 громадян. При умові регулярної сплати внесків (дорослі – 20 грн., студенти – 9 грн., діти – 7 грн.) члени ЛК мають можливість отримувати медикаментозне забезпечення без обмеження розміру витрат і кількості випадків лікування. Щомісячно лікується майже 10 тис. громадян.

До авторів статті: звичайно, людський фактор відіграє ключову роль при створенні та впровадженні будь-якого задуму. Але критикувати ідею завжди набагато легше, ніж її втілювати…

Запропонуйте реальний альтернативний вихід (крім лікарняних кас) на даний час для 90% населення, яке при перебуванні в лікувальних закладах змушене закуповувати ліки за власний рахунок.

С.М. Грищук, заступник виконавчого директора благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області, к. мед. н.

http://likkasa.com/?p=1397

© 2018 Лікарняна каса Полтавщини.