12.03.2018

Держава, конституційно гарантуючи нам захист здоров’я, не в змозі на 100% забезпечити кожного пацієнта медикаментами. Коштів вистачає не певні державні програми (і то частково) та певній пільговій категорії населення.

Але держава нам надає право, не порушуючи закони України, самостійно вибрати, як захистити своє здоров’я.

Кожен житель України фінансує охорону здоров’я зі своїх податків. Але цих коштів недостатньо.

Зміна системи фінансування та розподілу коштів може призвести до незначного збільшення поступлень коштів до пацієнта, але мати надію на 100% забезпечення не потрібно. Без додаткового фінансування та залучення додаткових позабюджетних коштів підняти рівень медикаментозного забезпечення пацієнта не можливо.

У нас з Вами є три шляхи захистити своє здоров’я у випадку хвороби та лікування.

Перший шлях найбільш поширений – його використовують 96 % населення України: чекати поки грім гряне та надіятися «можливо мене це не чіпатиме». Ми живемо сьогоднішнім днем, не згадуємо про хвороби поки півень не … А потім починаємо вишукувати кошти, турбувати друзів та родичів, створювати для сім’ї масу проблем. Назбирали необхідну суму грошей та накупили два пакети ліків, які написав на аркуші рекламного блокноту черговий лікар. А вранці новий лікар написав новий список ліків, які можуть не співпадати з попереднім списком. І пацієнт, не розуміючи навіщо лікар призначив 50-60% препаратів від іншого діагнозу та БАДів, продовжує витрачати кошти та забезпечувати прибуток фармвиробнику та аптеці. На даний час в небагатьох лікарнях проводиться постійній експертний контроль зі сторони заступників головних лікарів по медичній частині за призначенням лікуючих лікарів. В цьому не має сенсу. Якщо раніше вони контролювали раціональне використання ліків за бюджетні кошти, то в даний час не має сенсу економити кошти пацієнта.

Даний шлях найбільш розповсюджений, але він має найбільше недоліків:

  • На період захворювання терміново потрібна значна сума коштів;
  • Призначення лікарів можуть мінятися кожен день, накуплені вчора ліки можуть бути непотрібними сьогодні;
  • Ліки можуть призначатися не за формуляром і протоколами лікування, ніхто не контролює їх призначення, частка другорядних рекламних препаратів може становити до 50-70 % від витрачених коштів, а без цих препаратів можна було б і обійтися в даний час.

Не будемо рахувати подяки, чи гонорар лікарю за його посмішку чи виконану роботу.

Другий шлях – ним скористались біля 2% українців – це добровільне медичне страхування. Він зручний та можливий для забезпечених громадян, або працівників великих підприємств, за яких сплачує медичну страховку власник (повністю, або частково).

Переваги:

  • Можливий цілодобовий супровід пацієнта;
  • Можливість вибрати лікаря чи лікарню;
  • Можливий контроль (але не завжди) при призначенні ліків згідно протоколів лікування.

Недоліки:

  • При поступленні в лікарню необхідно шукати кошти (як і в першому шляху), а потім страхова компанія компенсує витрати на лікування;
  • Компенсація буде проходити за препарати, що рекомендують протоколи лікування, а Ви придбали ліки, які захотів та призначив лікар, часто ігноруючи рекомендації протоколів. І Ваші витрати знову не обґрунтовані та не доречні;
  • Страхові компанії - комерційні структури, мета яких прибуток. Сума страхового полісу становить від кількох тисяч в рік при самостійному страхуванні та від 1000-1200 грн. якщо Ви працівник великого підприємства;
  • З людьми похилого віку страхові компанії намагаються не працювати, або сума страхового внеску зростає в рази.

Держава надала можливість громадян піти третім шляхом та об’єднатися в громадські чи благодійні організації (товариства, фонди) та по механізму взаємодопомоги та солідарності захистити своє здоров’я - це також біля 2% населення. В Україні працюють понад 200 різних організацій взаємодопомоги: Каси здоров’я, Лікарняні каси, Товариства здоров’я, Фонди здоров’я, які допомагають закладам охорони здоров’я та жителям регіону при лікуванні. Найбільша БО «Лікарняна каса Житомирської області» - понад 15% населення області - 210 тисяч жителів.

Переваги:

  • Вносити невеликі внески щомісячно (30-50 грн.) значно легше, ніж шукати велику суму грошей на випадок лікування;
  • Лікування проводиться згідно Фармацевтичного формуляру та протоколів лікування під наглядом лікаря – експерта;
  • Ліки для пацієнта в 90% знаходяться в лікарні, або відразу беруться в аптеці на території лікарні за рахунок організації чи товариства;
  • При солідарному механізмі роботи організації не має значення сума внесених внесків – надається допомога, яка необхідна по тяжкості стану пацієнта;
  • Організації не має значення в якій лікарні Ви отримуєте ліки. За принципом «гроші ходять за пацієнтом» сплата проходить незалежно куди Ви звернулися.

Недолік:

  • Пацієнти, ставши членами організацій, мають надію, яка не завжди збувається, що до них зміниться відношення лікарів, адже вони вже допомагають закладам охорони здоров’я виконувати свої функції та обов’язки, повноцінно лікувати людей.

На жаль, в жодному зі шляхів вибраних пацієнтом етичне відношення лікаря не можливе без початку запровадження навчання ще на студентській лаві основ медичної етики та деонтології.

Міністерство охорони здоров’я започаткувало реформування медичної галузі.

Пересічного українця цікавлять питання:

  • як та де при необхідності пройти лікування;
  • яку суму офіційно він повинен сплатити лікарні за перебування в ній;
  • на яку суму йому потрібно готуватися при закупівлі ліків під конкретний діагноз;
  • в яких умовах він буде лікуватися (це в останню чергу).

У пацієнта на період хвороби загострюється почуття егоїзму та його не цікавить ні проблеми лікарні, ні зарплата лікаря. Його цікавить тільки його хвороба та сума на її лікування.

Це ї є ключове питання, яке в першу чергу повинно було вирішувати міністерство охорони здоров’я – надати відповідь хворим та потенційним пацієнтам - скільки коштуватиме їх лікування по різним патологіях, яку суму в змозі компенсувати держава, а яку співоплату необхідно готувати пацієнту.

Якби українці бачили хоча б проекти гарантованого пакету допомоги, зрозуміли, що не все так і погано: держава за операцію компенсує лікарні 90% вартості послуги у вигляді комунальних платежів та зарплат медичним працівникам, а 10% вартості послуги - медикаментозне забезпечення сплатить пацієнт, - можливо потім пацієнт спокійно б віднісся до інших напрямків медичної реформи.

Виключення з законів по медичній реформі поняття «співоплати» та «синього списку» ввело в оману велику частину населення, вселило їм надію, що медицина знову буде безкоштовною, що все за зеленим списком гарантує та забезпечить держава, а червоний список з його косметичною хірургією якось переживемо. Але як, а основне - хто буде сплачувати за синій список, який становить більшу частину діагнозів? Відклавши відповідь на дане питання до 2020 року МОЗ відсторонилося від основних питань пацієнтів.

Аксіома МОЗУ: «Ми не будемо лікувати онкохворих, ми будемо проводить профілактику» вірна, але цинічна. Вірна вона тому, що аксіомою стане лише після того, як повмирають всі онкохворі та недообстежені з онкопатологією, і лише нове покоління, яке з дитинства буде займатися профілактикою зможе підтвердити дану аксіому.

Чудова ідея підняти зарплати лікарям, щоб стримати їх міграцію за кордон та викорінити корупцію. Але для початку потрібно провести ліцензування лікарів. Хто підтвердить кваліфікацію – надати ліцензію на медичну діяльність, лише потім підняти зарплату, а у випадку виявлених випадків корупції – забирати ліцензію без права її поновлення. Тоді у лікарів з’явиться стимул до вдосконалення та відчуття відповідальності за свою ліцензію. Надія, що пацієнти виберуть кращих лікарів, а гірші залишаться без гонорару не життєздатна. Якщо на 10 сіл один лікар, навіть найгірший в районі, то він самий кращий з усіх наявних у даних селах. І лише територіальні громади значним покращенням умов проживання та збільшеною зарплатою зможуть залучити до себе найкращого лікаря. Але на всі громади найкращих лікарів не вистачить. Звичайні лікарі також будуть працювати.

Найкращих лікарів потрібно вирощувати ще років 6-8, починаючи з цього року.

А як вижити українцю за ці роки? Як дочекатися, коли вивчаться кращі лікарі? Коли МОЗ України озвучить гарантовані медичні пакети, а народні депутати узаконять поняття «Співоплати»?

Не чекаємо та вибираємо один з трьох шляхів захисту свого здоров’я. Удачі!

Наболіло!

В.Шевченко