Благодійна організація
"Лікарняна каса Полтавщини"

ЛІКАРНЯНІ КАСИ НА ТЛІ СТАНОВИЩА НАШОЇ МЕДИЦИНИ

ЩО МАЄМО

Недостатнє бюджетне фінансування охорони здоров’я призвело до зубожіння закладів охорони здоров’я. Обладнання, особливо в районах, застаріле, не поновлювалося впродовж 20—30 років, фінансування на медикаменти вистачає лише на реанімацію та пільгові категорії населення, а загальних асигнувань — лише на низьку заробітну плату медичним працівникам та комунальні платежі лікарні.
Відсутність закону про медичне страхування впродовж 20 років та платне навчання в медичних ВНЗ призвели до колапсу в охороні здоров’я. Про яку медичну освіту можна говорити, коли навчаються не тільки ті, хто має хист до медицини, а й ті, в кого батьки мають гроші? Держзамовлення становить приблизно 50%, цих випускників працевлаштують, і серед них обов’язково будуть визначні лікарі.


А де статистика кількості випускників-контрактників, які працюють у медицині? Мабуть, більше половини йде в комерційні структури, навіть не лікувальні заклади, краще, коли у фармацевтичне представництво. Ті ж, хто пішов у практичну медицину, першим своїм завданням ставить повернути за рахунок пацієнта батькові гроші, витрачені на навчання. А ще — низька зарплата. І починаються проблеми з безоплатним-платним лікуванням у лікарнях.
Життя вимагає змін в охороні здоров’я. Усі це розуміють. Але змінювати потрібно не лише структуру медичного забезпечення населення, а й погляди на життя пацієнтів і медичних працівників. Україна проходить тяжкий шлях від соціалізму до незалежності і «базарного» капіталізму. Щоб вижити, люди зайнялися торгівлею та перепродажем. Заводи закрито або ліквідовано, підприємства, не маючи державних замовлень, збанкрутіли. Більшість населення животіє на мізерні заробітки та пенсії. Про яку профілактику захворювань можна говорити, коли бракує коштів на найнеобхідніше!По телебаченню майже щодня показують, як у лікарнях то балони зриваються, то обладнання виходить з ладу, а тепер у зв’язку з реорганізацією ще й лікарні закривають чи перепрофілюють.
Тож чи чекати поліпшення в охороні здоров’я?
Ні, ні, ні! Не чекати, а намагатися самим змінювати ситуацію на краще.

 

ГОСПІТАЛІЗУВАТИ ЧИ НЕ ГОСПІТАЛІЗУВАТИ?

В Україні відбувається реформування системи охорони здоров’я, але немає загальноукраїнських чітких критеріїв щодо обґрунтованості госпіталізації на первинному, вторинному та третинному рівнях. Потрібно чітко визначити згідно з протоколами лікування, в яких умовах які діагнози «лікуються».
Приміром, згідно з наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 436, у Протоколі надання медичної допомоги хворим із гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензією) І—ІІ стадії вказано: «Хворі з ГХ І та ІІ стадій підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проживання в районних поліклініках дільничними терапевтами або сімейними лікарями. У складних випадках для виключення симптоматичних (вторинних) АГ додаткове обстеження та уточнення діагнозу проводиться в міських кардіологічних, нефрологічних, ендокринологічних відділеннях, диспансерах або стаціонарах та діагностичних центрах із залученням відповідних спеціалістів».
Тепер рекомендую головним лікарям проаналізувати всі випадки госпіталізації хворих із зазначеним діагнозом. Вийде, що більшість хворих з діагнозом ГХ ІІ стадії лікуються в терапевтичних чи кардіологічних відділеннях, в денних стаціонарах по 2—3 рази на рік. Дільничний чи сімейний лікар направляє хворого з профілактичною метою: «Прокапаєтеся — вам стане краще». Або з діагнозом «гіпертонічний криз» хворого навантажать 100—200 мл натрію хлориду з популярним метаболіком та відпустять додому на безконтрольне перебування до ранку. І це з кризом!
Сімейний лікар не хоче займатися хворим в амбулаторних умовах, а в денному стаціонарі змушені приписувати хворому криз, але в історії не фігурує жоден з препаратів першої допомоги. Та й навряд чи з кризом сумлінний лікар дозволив би пацієнту залишити відділення! І хворого будуть лікувати 8—10 днів, тоді як із кризом у блоці інтенсивної терапії — лише 2—3 дні!
Для чого все це робиться?
1. Потрібно підтримувати належну статистику по ліжко-днях.
2. Не можна скорочувати штату медичних працівників.
Але на утримання таких соціально-профілактичних ліжок і використовуються ті кошти, які можна переспрямувати на поліпшення обслуговування хворих, які дійсно потребують допомоги.

ДЕЩО ІЗ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ

Із 2003 року на теренах області працює благодійна організація «Лікарняна каса Полтавщини». Метою її створення була життєва необхідність у забезпеченні пацієнтів медикаментами в разі лікування в лікарнях.
Членський внесок в організації становить 2,5% від мінімальної заробітної плати — 20 грн як на сьогодні.
Згідно з умовами організації, за рахунок каси забезпечуються медикаментами всі гострі, невідкладні стани та загострення хронічних хвороб. Є обмеження, але вони подібні до обмежень страхових компаній.
На сьогодні організація забезпечила медикаментами та обстеженням понад 100 тисяч звернень пацієнтів по допомогу, надавши лікарням кошти на медикаменти на суму понад 18 мільйонів гривень та обладнання на суму понад півмільйона гривень.
Із статистики БО «Лікарняна каса Полтавщини» за період 2003—2008 років, кількість випадків надання допомоги членам організації була рівномірною впродовж року. А в 2010 та в 2011 р.р. в літній період, а літо було вкрай жарке, кількість звернень зменшилась на 60%! Тобто, лікувалися лише ті хворі, яким справді була потрібна допомога. А 60% людей проходять необґрунтовану госпіталізацію в лікувальні заклади. Ці дані підтверджують аналізи за діагнозами: енцефалопатія, стенокардія ІІ, артеріальна гіпертензія ІІ та інші.
Висновок: за 60% бюджетних коштів, витрачених під час стаціонарного лікування, можна в кілька разів більше допомогти хворим у разі раціонального амбулаторного лікування зазначених патологій. Але кому це потрібно?
Хто проаналізував, яка кількість хворих, пройшовши стаціонарне лікування в районних лікарнях, доправляється на подальше лікування в обласні заклади? А згодом, отримавши рекомендації обласних спеціалістів, знову повторно лікується в районній лікарні?
А хто рахував кількість пацієнтів, змушених двічі на рік обов’язково пройти стаціонарне лікування для підтвердження групи інвалідності? Багатьом із них можна пройти амбулаторне обстеження для уточнення стану здоров’я та амбулаторне лікування під наглядом сімейного лікаря. Але без виписок зі стаціонару можуть не підтвердити групу інвалідності!
Так і лежать люди з хронічними хворобами на ліжках, на яких варто лікувати хворих із загостреннями чи гострими станами. Але є система! І бюджетні кошти будуть використовуватися не для лікування, а для виписки.
Повернуся до питання, що дає пацієнту «Лікарняна каса Полтавщини». А ось що:
1. Солідарний механізм, принцип взаємодопомоги. Тобто, пацієнт отримує допомогу в сумі, яка потрібна на певний діагноз незалежно від суми сплачених внесків.
2. Кратність лікування залежить від тяжкості стану пацієнта і загострень хвороби.
3. Медикаменти здебільшого є в лікарнях або забезпечуються через аптечні заклади. Вартість медикаментів на 20—30 відсотків нижча, ніж у роздрібній торгівлі.
4. Лікування проводиться за Фармацевтичним формуляром згідно із законодавчою базою МОЗ України та рекомендаціями обласних спеціалістів.
5. Застосування формуляра обмежує використання другорядних, рекламних препаратів, які здебільшого лікар призначає пацієнтам, а їх вартість у загальній вартості лікування може сягати 70%.
6. Контроль за призначенням медикаментів проводять лікарі-експерти в лікарнях та в ЛК.
7. Член ЛК може отримати допомогу в 16 регіонах України завдяки членству ЛК в Асоціації працівників лікарняних кас України.

ЩО ДАЄ ЛК ЛІКАРНІ?

БО «Лікарняна каса Полтавщини» має договірні відносини з державними лікувальними закладами м. Полтави та Полтавської області. Вигоди від цієї співпраці:
1. ЛК сплачує за медикаменти, замовлені лікарнею для лікування членів організації.
2. Лікар має впевненість, що, маючи під рукою ліки, зможе виконати свій обов’язок.
3. ЛК надає лікарням благодійну допомогу у вигляді медичного обладнання, потрібного для повноцінного обстеження членів ЛК.
4. Використовуючи Фармацевтичний формуляр, лікар утверджує свою законодавчу та медичну базу, адже формуляр поновлюється кожні 2 роки, враховуючи всі новини фармації.
А тепер простежимо, що дає головному управлінню охорони здоров’я «Лікарняна каса Полтавщини».
1. Залучаючи позабюджетні кошти, вона допомагає 66 лікарням області забезпечувати повноцінне лікування полтавців та оновити медичне обладнання. Допомога лікарняної каси становить вагомий відсоток до бюджетного фінансування того чи того району на медикаменти.
2. Спільно з обласними фахівцями ГУОЗ області розроблено та готується до друку вже 5-те видання Фармацевтичного формуляра, впроваджується формулярна система в закладах охорони здоров’я.
А тепер — погляд на проблему ширше: що може дати Україні механізм ЛК?
Оглянувши всю інформацію про діяльність страхових компаній (СК), не виявили жодної з медичним страхуванням та внеском 20 гривень на місяць. Найменша сума — 30 гривень, це за умови корпоративного страхування великого підприємства.
Страхові компанії — комерційні структури, мета яких — заробити гроші. Лікарняні ж каси — це неприбуткові громадські та благодійні організації, мета яких — допомогти хворому.
За умовами страхових компаній можливі два варіанти допомоги клієнту:
1. Пацієнт самостійно купує медикаменти та сплачує за обстеження, а після лікування СК компенсує йому витрачені кошти згідно з полісом та договором.
2. Лікарня згідно з договором з СК змушена забезпечити обстеження клієнта та забезпечує його лікування (якщо знайде фінанси), а потім СК відшкодовує лікарні кошти згідно з полісом клієнта.
Тоді як члени лікарняної каси не витрачають власних коштів, не шукають аптеки, лікарня забезпечує їх ліками, які вже чекають пацієнта.
Упровадження медичного страхування через комерційні страхові компанії, які не зацікавлені в страхуванні людей похилого віку, інвалідів, та й хворих пацієнтів узагалі, у нас можливе, адже закони в Україні пишуть ті, хто є власником і страхових компаній також. Але, вважаю, для нашої країни в період судомних спроб поліпшити медицину, слід використати багаторічний досвід лікарняних кас — контрольованого, цільового забезпечення пацієнта медикаментами, засобами медичного призначення та обстеженнями.
Вважаю, що узагальнений досвід лікарняних кас доцільно впровадити в період переходу до страхової медицини. Можливо, це буде перехідний період, а можливо, він стане й першою сходинкою, на якій побудується все медичне страхування в Україні. Отож маю надію на здоровий глузд депутатів та їх турботу про власний народ.

Віталій ШЕВЧЕНКО, виконавчий директор благодійної організації «Лікарняна каса Полтавщини».

©”Ваше Здоров’я” №37 за 2011 р.

http://www.vz.kiev.ua/?p=2797

© 2018 Лікарняна каса Полтавщини.